ПОФАРБУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Вкрити або просочити фарбою. В хаті побілила [Марія Степанівна], все, що потрібно, попрала, навіть двері, вікна та підлогу пофарбувала (Ткач, Плем’я.., 1961, 151); Оксані — радість: мати одрізала з полотна хустку, а порошком пофарбувала в червоний колір. Вийшла червона хустина (Головко, І, 1957, 106); // розм. Забруднити, замазати фарбою або чим-небудь іншим; // рідко. Надати чомусь якого-небудь забарвлення. Рум’янець пофарбував її щоки.
2. Фарбувати якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 442.