ПОХВА́СТАТИ, аю, аєш, док.
1. Висловитися про себе, про близьку людину, про свої або її успіхи, досягнення, вчинки з хвастощами. Наші по крові бродили,.. Щоб швидше поспішить к Енею Похвастать храбростю [хоробрістю] своєю (Котл., І, 1952, 227); — Навіщо ти вигадуєш різні неймовірні пригоди, яких ніколи насправді з тобою не бувало? Ти любиш похвастати (Донч., VI, 1957, 409).
2. Хвастати якийсь час. А не вік же дівкою гуляти: треба погуляти, .. похвастати! (Григ., Вибр., 1959, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.