ПОХИЗУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Зробити, сказати щось, хизуючись; хизуватися якийсь час. Партизани намагалися йти в ногу і похизуватися перед регулярним військом (Ю. Янов., II, 1958, 219); Микола сказав, що не боїться смерті, хоч це була неправда. Він хотів похизуватись перед дівчатами (Гжицький, У світ.., 1960, 36); Дід Ялисей.. полюбляв похизуватися своєю начитаністю і обізнаністю з наймудрішими книгами (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 445.