ПОХИХИ́КАТИ, аю, аєш, док. Хихикати якийсь час. Дівча однесло за маленькі двері кухлик, повний води, трохи похихикало там, знову зачинило двері, уважно їх замкнуло і вийшло (Досв., Гюлле, 1961, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 449.