ПОХЛИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., розм. Хлистати час від часу або потроху. — Він одурив мир та цілковими у кишені побрякує, та горілочку похлистує, а макухою з рогозом заїдає (Кв.-Осн., II, 1956, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 450.