ПОХЛЮ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. перех. Захлюпати багато чого-небудь; хлюпнути на щось у кількох або багатьох місцях.
2. неперех. Хлюпати якийсь час. Дощ похлюпав і перестав.
3. неперех., розм. Піти, поїхати, хлюпаючи. Сергій звернув із залюдненого по-весняному тротуару й похлюпав просто нерівним бруком (Епік, Тв., 1958, 204).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 451.