ПОХМУРНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до похмурні́ти. Віоріка дивиться на похмурнілі квіти (Чаб., Балкан. весна, 1960, 448); Насувається печаль На юні похмурнілі лиця (Шер., Дорога.., 1957, 131).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 453.