ПОЦВЕ́НЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Цвенькати якийсь час. Видно, їй хотілось ще затриматися біля столу, може, трішки й поцвенькати з молодим офіцером (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 460.