ПОЦИНКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поцинкува́ти. * Образно. І над усім цим лісовим царством — небо; безкрає, поцинковане небо, що світить сонцем, дихає заморозками,.. виловлює останнє тепло (Тют., Вир, 1964, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 460.