ПОЦУРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, розм. Док. до цура́тися.
Поцура́тися хлі́ба (хлі́ба-со́лі) — не виявити уваги до хазяїв, відмовитись від частування. — Не поцурайтесь хліба-солі, Борщу скоштуйте, галушок (Котл., І, 1952, 205); — Хоч обід в нас і простий, але прошу не поцуратись нашого хліба-солі! — просила Сусана Уласівна (Н.-Лев., IV, 1956, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 462.