ПОЧАСТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, перех., кого чим. Док. до частува́ти. Молодая встала, Взяла кварту оковити Та й почастувала Сердешного невольника І його сторожу (Шевч., II, 1963, 211); Балаш почастував гостей горілкою (Н.-Лев., II, 1956, 320); Мусій почастував Юрка хлібом та ще теплою кавою з пляшки (Козл., Пов. і опов., 1949, 151); А хто кращий коровай змайструє, Того мати медом почастує (Забашта, Квіт.., 1960, 96); Се були два грімкі позаушники, якими пан староста почастував громадського начальника в одну й другу щоку (Фр., III, 1950, 239); Микула глянув на нещасного уважніше: це ж чи не цей самий джура, що він його вчора почастував шаблею? (Мак., Вибр., 1956, 425); На панщину ходив Стах Лютек смиренний, але все з рук падало, і управитель, пан Зарембинський, двічі вже почастував арапником (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 464.