Слово "почерк" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПО́ЧЕРК, у, ч.

1. Індивідуальна манера письма, спосіб накреслення літер. По тонкому жіночому почерку й по синьому чорнилі він пізнавав, що то лист од неї (Коцюб., І, 1955, 406); Вдивлявся довго я У ці рядки, аж поки пригадав, Кому належить цей машистий [розмашистий] почерк… (Рильський, II, 1960, 326); Майорові, видно, було вже нелегко розбирати дрібний почерк (Гончар, III, 1959, 426); // Письмо, змінене під впливом якихось зовнішніх обставин. Ти вибач за почерк мій (правда — гірка!) — Рука приморожена… Холод в столиці… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 82).

2. перен. Певна манера, характерний стиль виконання якої-небудь роботи. Хмурін бурить з особливим, культурним почерком (Ле, С. Голубар, 1950, 81); У кожного справжнього майстра, хай то митець, конструктор чи будівельник, є власний почерк, щось таке, що притаманне тільки йому (Веч. Київ, 5.IV 1966, 4); Багатство кольорів, барвистість виробів, різноманітність стилів та художніх почерків майстрів народного мистецтва неодноразово викликали захоплення відвідувачів виставки (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 82); Соціалістичний реалізм передбачає найрізноманітніші творчі почерки, найрізноманітнішу манеру відображення дійсності (Мист., 1, 1956, 8).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 467.