Слово "починатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЧИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., ПОЧА́ТИСЯ, чне́ться, док.

1. Починати здійснюватися, відбуватися, виявлятися. Вечірнє життя починалось по окремих хатах (Коцюб., II, 1955, 248); Справжня робота, Докіє, починається навкруги, в усій країні (Стельмах, II, 1962, 413); Почалося прощання, обнімання, почувся плач, голосіння… (Мирний, І, 1949, 414); Так почалась велика дія, Доба велика почалась, І з Україною Росія, Сестра з сестрою, обнялась (Рильський, III, 1961, 145); // Розпочинати новий етап засвоєння чого-небудь. На другий день Семен знав цілу азбуку. Почались склади (Коцюб., І, 1955, 100); // Наставати, надходити (про певні природні явища). У нас в Києві тепер вже починається справжня весна (Л. Укр., V, 1956, 136); Над тихою святковою землею високими золотими мазками починається ранок (Стельмах, І, 1962, 291); Настала пилипівка. Почалася зима (Н.-Лев., III, 1956, 271); // Зав’язуватися (про початок якоїсь битви, бійки, сварки, суперечки і т. ін.). [Голос покликача:] Теофіл.. має слово. [Римлянин.. (позіхає):] Ну, почнеться! (Л. Укр., II, 1951, 525); Козаки теж пустили коней, і почалося… Інший б’ється й рубається не відступаючи (Вовчок, І, 1955, 333); Жандарма чи городового котрийсь упізнав серед полуботківців. З цього й почалось. Там таку бучу зняли були (Головко, II, 1957, 527); // між ким. Виявлятися (про перші ознаки почуття, що зароджується). «Ми все знаємо, — говорили ті погляди, — і все розуміємо, що між вами [Чернишем і Ясногорською] оце починається…» (Гончар, III, 1959, 295).

2. з інфін., заст. Виявляти перші ознаки якоїсь дії або стану. — Однаково вже тепер на Вкраїні все почалось вестися по-лядськи (П. Куліш, Вибр., 1969, 163); Уже почалося де-де світло світитися (Мирний, І, 1954, 79).

3. також за чим. Простягатися, брати свій початок від чого-небудь (про те, що має довжину, ширину, висоту). Ліс починався зараз-таки за цариною (Л. Укр., III, 1952, 737); Зліва, при мокрій долинці, кінчались жита і починалась лука (Коцюб., II, 1955, 393); Перекопська рівнина починається за Дніпром (Ю. Янов., II, 1958, 232); За житами нанизу почався луг (Н.-Лев., III, 1956, 341); // Вести лік від якоїсь часової межі. Не завжди і не в усіх країнах новий рік починається 1 січня (Наука.., 12, 1965, 11).

4. чим, із чого. Бути першою ознакою зародження, настання чого-небудь. Дитячим щебетом починається ранок на одному з мальовничих півостровів (Гончар, Тронка, 1963, 220); Утворення яру починається звичайно маленьким водоспадом (Фіз. геогр., 5, 1956, 111); Будь-яка наука починається з визначення предмета цієї науки (Мист., 1, 1969, 10); В 1840 році Тарас.. надрукував свого першого «Кобзаря» .. З цього і почалася віковічна Шевченкова слава (Мирний, V, 1955, 312); І почалось усе нещастя з малого (Ю. Янов., І, 1954, 25); // Те саме, що похо́дити12. Діди.. розказовали [розказували], звідки почалось козацтво і як увесь мир вибивсь був із-під ляхів і недоляшків на волю (П. Куліш, Вибр., 1969, 116).

5. Діятися, чинитися. Коли ж дивиться [Шрам], аж ізнов не гаразд починається на Вкраїні (П. Куліш, Вибр., 1969, 53); Так і ви заживете, Все почнеться по-старому, Спокій мертвому дасте! (Граб., І, 1959, 360).

6. тільки док. Увійти у звичай. Коли се так уже почалося: як вечір, то й нема Насті. І так було не два, не три вечори (Вовчок, І, 1955, 266); А з цього і почалося в Гришка. Щонеділі, бувало тільки пообідає, та й мерщій.. летить уже городами до Гармашів (Головко, II, 1957, 511).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 471.