ПОЧОЛО́МКАТИ, аю, аєш, перех., розм. Док. до чоло́мкати. У хаті діда почоломкав [Тимофій] І побажав йому ста літ (Мал., Битва, 1943, 198); * Образно. Де він тепер?.. Чи його почоломкала куля ворожа, чи він зрадив її, безталанну, й забув свої присягання? (Стар., Облога.., 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 473.