ПОШАРУДІ́ТИ, джу́, ди́ш, док. Шарудіти якийсь час. Приходить [Мишко] додому пізно, пошарудить три хвилини — вечеряє — потім упаде на ліжко й спить (Мик., II, 1957, 87); Причалює шаланда, легко пошарудівши об камінь бортом (Ю. Янов., II, 1958, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 480.