ПОШИ́ТИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́ти1 1. А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В стариннії пошиті годи (Котл., І, 1952, 173); Була в Охріма сіра свита, Так хороше пошита (Гл., Вибр., 1957, 62); На Миколі Гуртовому добре сидів гарно пошитий темно-коричневий костюм (Ткач, Плем’я.., 1961, 277); // поши́то, безос. присудк. сл. — А платтячко вам хто шив? Добре пошито (Мирний, IV, 1955, 139).
ПОШИ́ТИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поши́ти2 1. Чагарник розлягся аж до самого села, котре звідси брилює [височить] тільки кількома стріхами, заново пошитими (Коцюб., І, 1955, 459); При цім слові [«дім»].. мужик нагадає собі низьку хату, соломою пошиту (Март., Тв., 1954, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 484.