ПО́ШЛИЙ, а, е, рідко.
1. Який відзначається низьким рівнем культури, обмежений. *У порівн. [Мічурін:] Студенти кажеш? А чому я не бачу в їхніх очах захоплення, радості, жадоби пізнання? Чому вони зараз розсілись, як пошлі дачники? (Довж., І, 1958, 476).
2. Позбавлений смаку, банальний. Маяковський.. виступив проти засилля екранів пошлими міщанськими фільмами (Мист., 6, 1955, 33).
3. Вульгарний, з ознакою непристойності. В храмі мистецтва не місце жодному цинікові, який здатен при актрисі розповісти пошлий анекдот (Гончар, Циклон, 1970, 121).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.