ПОШЛЬО́ПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Шльопнути кілька разів, шльопати якийсь час.
2. неперех. Піти, шльопаючи ногами.
3. перех., перен. Постріляти, повбивати. Їх [матросів] мали пошльопати десь на голому березі Дніпра за Херсоном, як було написано у вироку трибуналу (Ю. Янов., II, 1958, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.