ПОШЛЯ́К, а́, ч., зневажл., рідко.
1. Той, хто відзначається низьким рівнем культури, обмеженістю. Що поможуть розкішні палаццо, за́мки та наймодніші убрання голлівудських пошляків? Адже йдеться при мистецтво кіно, а не про спосіб фотографування (Довж., III, 1960, 143); Труд і піт пошляки зневажають (Нагн., Гірські вершини, 1960, 30).
2. Людина, здатна вести пошлі розмови або робити пошлі вчинки. Він зажерливий, розбещений, жорстокий і лицемірний. Він позер і пошляк (З глибин душі, 1959, 60).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 486.