ПОШПИГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шпигати якийсь час; // безос. [Пріська:] Перцю, сину, перцю підсип! Хай йому в носі пошпигає, брехунові! (Вас., III, 1960, 88).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 487.