ПОШТОВХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Походити, побувати в натовпі, звичайно без певної мети. Базар уже майже розійшовся, але то тут, то там ще ворушилися гуртки запізнілих покупців, а то й просто людей, які люблять поштовхатися знічев’я (Ткач, Арена, 1960, 61); Їздили сюди переважно літні люди. Не стільки змелять, як поштовхаються біля млина, щось нове почують (Хижняк, Тамара, 1959, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 489.