ПОШТРИ́КАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка, розм. Штрикати якийсь час, кілька разів. Потрібне чимале напруження волі, щоб обійти стіг навколо і поштрикати багнетом у всі підозрілі западини (Багмут, Записки.., 1961, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 490.