ПОШТУ́РКУВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до пошту́ркувати. Виріс [Іван] між чужими, поштуркуваний, занедбуваний і кривджений, служив за харч і одежу (Фр., III, 1950, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 490.