ПОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. перех. і без додатка. Те саме, що шука́ти. Коли ж пізніше увійшов професор, його погляд перелетів знов, пошукуючи, по залі (Коб., III, 1956, 328); Пошукуючи копачів, він заходив до бараків, навідувався до приймальної контори будівництва, сподіваючись когось там завербувати (Коцюба, Нові береги, 1959, 264).
2. неперех., за ким, діал. Розшукувати кого-небудь. Львівський суд карний пошукує за академіком Євгенієм Грушкою (Фр., IX, 1952, 17).
3. перех., чого, діал. Домагатися, добиватися. Право так каже, що Короп може собі на вашім грунті пошукувати свого довгу (Март., Тв., 1954, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 491.