ПОЩА́ДОК, дку, ч., діал. Пощада.
Без поща́дку — немилосердно. Сонце світило каламутними, рудими проміннями, пекло та смалило без пощадку (Крим., Вибр., 1965, 414).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.