ПОЩЕЗА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. Щезнути, зникнути (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох). Увійшли в світлицю й сіли за полудень.. Печена курка й пироги пощезали з тарілок (Н.-Лев., III, 1956, 26); Не минув тиждень, а Воронині діти, ще й не опірившись, усі пощезали (Фр., IV, 1950, 74); Пощезали стоги, пусті й обороги, зиму перебути нема в бідних змоги (У. Кравч., Вибр., 1958, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.