ПОЩЕПИ́ТИ1, щеплю́, ще́пиш; мн. поще́плять; док., перех. Поколоти на тріски. Колода репнула, як гарбуз. За якусь хвилину Хома пощепив її на тріски (Гончар, І, 1954, 206).
ПОЩЕПИ́ТИ2, щеплю́, ще́пиш; мн. поще́плять; док., перех., рідко. Зробити щеплення всім або багатьом. [Бекер:] Ми ходили до цілюрика [цирульника] Шміта, щоб нас пощепив (Л. Укр., IV, 1954, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 492.