ПОЯ́ВА, и, ж.
1. Дія за знач. появи́тися, появля́тися. — Ай! — скрикнув Гадина, переляканий несподіваною появою садівника (Фр., VII, 1951, 126); Мою появу на фабриці мало хто помітив (Ю. Янов., II, 1958, 18); Всі, хто був при несподіваній появі генерала в цивільному, ..зразу збагнули особливу значущість хвилини (Довж., І, 1958, 333); Мимо нього ходили студенти, очікуючи появи списків на дошці об’яв (Тют., Вир, 1964, 57); В деяких місцях родові селища були розташовані групами, що свідчить про появу родоплемінних союзів (Іст. СРСР, І, 1956, 6); Велике значення при вирощуванні цукрових буряків за новою технологією має боронування посівів до і після появи сходів (Хлібороб Укр., 1, 1966, 21); Появу кількох перекладів тої самої речі, коли вона загалом являє собою непересічну цінність, можна тільки вітати (Рильський, III, 1956, 129).
Поя́ва на світ — виникнення, народження. З глибини.. майбутніх віків ми визиваємо до життя бажані дерева, яким довелося б чекати тисячоліття повільної еволюції до появи на світ (Довж., І, 1958, 474); З нагоди його, Грининої, появи на світ колись було влаштовано бучну гулянку-рай (Гончар, Тронка, 1963, 112).
2. рідко. Вияв чогось незвичайного, нове явище, феномен. Міхонський — се була вельми оригінальна й симпатична постать, рідка поява між гімназіальними вчителями (Фр., III, 1950, 30).
3. діал., рідко. Рідкісне, таємниче явище; примара, з’явисько. Тихо-тихо скрипнула хвіртка.. і.. якась поява шмигнула крізь неї (Фр., VII, 1951, 143); Серед зелені гілляк, що закривали верхню часть пня, видно було чудову дівочу головку.. Борис без руху, затаївши дух у собі, вдивлявся в сю чудову появу (Фр., III, 1950, 88); В темну безсонную ніч, в передсвітнюю темну годину, Втомленим очам моїм вельми дивна поява з’явилась (Л. Укр., І, 1951, 22); // Проява. Гомін про нового, нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі.. Всі цікаві знати, що се за поява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити до неї (Фр., IV, 1950, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 493.