ПОЯ́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. появи́тися. — І що ж, Несторе? — звернувсь я, щиро врадуваний його появленням. — Як поживаєте? (Коб., III, 1956, 102); У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився, хоч і під час мого появлення на світ білий, і потім — років мабуть із десять підряд — мати казали, що мене витягли з колодязя (Вишня, І, 1956, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 494.