ПОЯСИ́НА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що по́яс 1. А на тому поганому поясина синя, Як до мене заговорить, тече з губи слиня [слина] (Чуб., V, 1874, 141); Став [козак] спід панчини рогожової, Спід поясини хмельової Щирозлотний обушок виймати (Думи.., 1941, 129); Ся поясина з ножем-колодієм у піхві була єдиним скарбом і маєтком Остаповим! (Барв., Опов.., 1902, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 496.