ПОЯСНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. Те саме, що по́перек. [Текля:] Я своїми очима бачила, як вона на тім тижні плоскінь вибирала, та все вихилювалася, та за поясницю хапалася (Кроп., І, 1958, 387); Якось я захворів і ліг на піч попарити поясницю… (Чорн., Потік.., 1956, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 496.