ПОЯСО́ЧОК, чка, ч.
1. Пестл. до по́яс 1. — Припадаю коло його та придивляюсь, щоб і чумарка стояла гарненько на йому та щоб і поясочок не жужмом був, та щоб і комірчик з сорочки видненько було… (Тесл., З книги життя, 1949, 22); Заїжджають до двору черкеси в шапках; в кожного на поясочку ніж висить (Тют., Вир, 1964, 372).
2. Смужка або виступ, що відіграє роль прикраси на чому-небудь.
◊ По Мару́син поясо́чок — те саме, що По Мару́син поясо́к (див. поясо́к).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 497.