Слово "поєднувати" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЄ́ДНУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОЄДНА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Збирати разом, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле; об’єднувати. Під радянською зорею Україна розцвіла, Землі всі свої під нею Поєднала й повела Весь народ в часи майбутні (Криж., Під зорями.., 1950, 54); // перен. Єднати на грунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; зближувати, згуртовувати. Оте тепло, що поєднувало їх серця і примушувало пульс битись в один ритм, поділося кудись (Вільде, Сестри.., 1958, 548); В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать (Шевч., II, 1963, 175); Гей, докупи, певні діти! Всіх веде мета одна: Шлях любові та освіти Нас навіки поєдна! (Граб., І, 1959, 66); Нехай Москва хутчій вчита Велику вість цього листа Про те, що врешті день настав, Який навік нас поєднав (Бажан, Роки, 1957, 232); // перен., заст. Примиряти. Може озоветься Безталання невсипуще І нам усміхнеться. Поєднає з недолею І з лю́дьми (Шевч., II, 1963, 303).

2. перех. Змішувати докупи що-небудь різне, готуючи суміш; // Одночасно сполучати, пов’язувати у взаємній відповідності. Колгосп поєднує особисті інтереси селян з суспільними, загальнонародними інтересами, індивідуальну і колективну заінтересованість в результатах виробництва (Програма КПРС, 1961, 67); Поет високої емоційної наснаги, Гамзатов.. уміло поєднує ліризм і роздум (Вітч., 11, 1968, 155); Билась [Левантина] головою об стіл, не знаючи, як поєднати кохання з повинністю — з тим, чого вимагало сумління (Гр., II, 1963, 286); Скажи,.. як у серці поєднати розлуки лід, любові жар! (Сос., II, 1958, 96); // Виконувати що-небудь, займатися чим-небудь одночасно з чимсь іншим. У нашій республіці кожний другий студент дістає вищу освіту, поєднуючи навчання з роботою на виробництві (Наука.., 11, 1958, 4); // Сполучати, містити в собі одночасно (які-небудь риси, якості, властивості). Франко поєднував в собі великий талант художника з глибоким аналітичним розумом вченого (Нар. тв. та етн., 4, 1965, 18); Сталь і ніжність, любий мій, поєднать в собі зумій (Тич., II, 1957, 7).

3. перех., кого з ким. Пов’язувати шлюбом; одружувати. Не сина з нею [дівчиною] поєднать, А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Шевч., II, 1963, 188); // тільки док., кого. Узяти за жінку. Не журися, небого! Чого ти? За красу б тебе всяк поєднав… (Манж., Тв., 1955, 68).

4. тільки док., перех., заст. Домовити (у 2 знач.). — Пан Забрьоха приїздив і поєднав їм сліпого скрипника на весіллі грати… (Кв.-Осн., II, 1956, 208).

5. тільки док., неперех., заст. Погодитися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 766.