Слово "поєднуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ПОЄ́ДНУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОЄДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Зливатися, змішуватися в одне ціле; утворювати єдине ціле. У пивній.. дим тютюнових ерзаців плавав шарами, не поєднуючись та не спливаючись (Ю. Янов., І, 1958, 539); Все злучиться в цілість — природа і люди, що є, що минуло, що сталось, що буде, і рідне й чуже поєднається щільно і житиме в думці моїй нероздільно (Л. Укр., І, 1951, 287); // Зливаючись, змішуючись, переставати розрізнятися, сполучатися в одно (для слуху, зору і т. ін.). Приємний, м’якого тембру голос переливався, воркотів.., то затихаючи, то посилюючись, і так гармонійно поєднувався з звучанням гуслів, що Маруся вся обернулася в слух і заніміла (Добр., Очак. розмир, 1965, 38); Старі козацькі й чумацькі мотиви, і пісні праці й кохання, і боротьби за волю, й нові комсомольські пісні.., — все поєдналось у єдиному.. звучанні (Довж., І, 1958, 93); // тільки док., перен. З’єднатися на грунті спільних інтересів, поглядів і т. ін.; згуртуватися. У темному гаю Зібралися; старий, малий, Убогий, багатий Поєднались, — дожидають Великого свята (Шевч., І, 1963, 94); Вікопомна Переяславська Рада була виявом волі українського народу поєднатися навіки з братнім народом російським (Рильський, III, 1956, 9).

2. Одночасно сполучатися, пов’язуватися у взаємній відповідності. Естетичний інтерес дослідника до народної творчості органічно поєднувався з пильною увагою до суспільно-історичного значення цієї творчості (Вітч., 5, 1967, 184); На мою гадку, слід би було.. нашим художникам звернути увагу й на зовнішню, фізичну красу «натури» — на ту зовнішню красу, яка у наших людей, будівників комунізму, гармонійно поєднується з красою внутрішньою (Рильський, IX, 1962, 166); // Сполучатися, міститися одночасно в кому-, чому-небудь (про які-небудь риси, якості, властивості). Зрештою, це були великі діти, в яких серйозність ще поєднувалася з пустощами (Донч., V, 1957, 224); В «Прапороносцях» [О. Гончара] найщасливіше поєдналися багатство об’єктивного змісту з глибиною патріотичної ідеї і силою особистої схвильованості художника тим, що він зображував (Про багатство л-ри, 1959, 177); // Мати якийсь зв’язок; співвідноситися. Між [несподіваним] листом та секретаркою не було ніякого зовнішнього зв’язку, та для Мишуні Бойченка.. обидва факти міцно поєдналися (Ю. Янов., II, 1954, 128).

3. тільки док. Зійтися разом, зустрітися. Поєднавшися після невдалого польовання [полювання] на кулика, брати якийсь час ішли мовчки (Фр., III, 1950, 10).

4. тільки док. Вступити в інтимні, дружні стосунки; стати близькими одне одному. — Коли вже ви поєднались так, то мені тільки треба вдатись до батюшки, щоб годить вінчання (Н.-Лев., IV, 1956, 351); [Мавка:] Ні, ти сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав, відколи ми поєднались (Л. Укр., III, 1952, 215); // Вступити в шлюбні стосунки; одружитися. Жив там старий Філемон і побожна стара з ним Бавкіда. Там оселились вони, ще за літ молодих поєднавшись (Зеров, Вибр., 1966, 325).

5. тільки док., перен., заст. Досягти згоди, одностайності в поглядах, думках, почуттях і т. ін. — Та й таки при частунку погодяться люди й будуть у злагоді жити. Та й я поєднаюся з Параскою.. Бо гріх сваритися (Март., Тв., 1954, 138); — Я б сама тому рада, коли б вони [матері] помирилися, поєдналися… (Мирний, І, 1949, 398); // Домовитися. — Поживеш, Роздивишся в хаті, Та й ми тебе побачимо, — Отоді й за плату, Чи так, дочко? — Добре, дядьку. — Просимо ж у хату. — Поєднались (Шевч., І, 1963, 313); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Щог., Поезії, 1958, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 767.