ПО-ВО́ВЧОМУ, присл. Як вовк, вовки, подібно до вовка, вовків. В очах засвітилась злість.. Він дивився спідлоба, якось по-вовчому (Н.-Лев., V, 1966, 160); Тимко підскочив до грека ззаду, палицею, якою мішав огонь, стьобнув по шиї.. Цівадіс сів, тяжко, по-вовчому завивши (Тют., Вир, 1964, 484); // перен. Люто, хижо. Він дуже добре знав, як по-вовчому клацають зубами на нашу країну імперіалісти (Коз., Гарячі руки, 1960, 135).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 687.