ПО-КОЛИ́ШНЬОМУ, присл. Як колись, як раніше, по-старому. [Горпина:] Скубла вас жінка, та чорт зна по-колишньому (Н.-Лев., II, 1956, 477); — Або хоч ото і в Надії Оксанка. Вже не дівча ж, півдівок, як по-колишньому, а вона й хати підмести не вміє (Збан., Мор. чайка, 1959, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 35.