ПО-ЛІ́ТНЬОМУ, присл. Як літом, як в літню пору. Тут-бо тепер так: ранком всі, от і я теж, ходять по-літньому.. і часом під зонтиками, а ввечері напинають тепле, хто що має (Л— Укр., V, 1956, 205); Над широкою долиною Стрию піднялося осіннє сонце і світило по-весняному ясно і по-літньому тепло гріло (Чорн., Визвол. земля, 1959, 143).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 83.