ПО-НАРО́ДНОМУ, присл. Як у народі, за народним звичаєм. Тимко знав, що по-народному цю квіточку [ромашку] називають невісточкою (Тют., Вир, 1964, 252); Буває, що вухо «затече» вушними виділеннями, які по-народному називають «вощиною» (Лікар. рослини.., 1958, 42); // Як характерно для народних творів. Твардовський пише про народне справді по-народному, вільно й високохудожньо (Рад. літ-во, 5, 1961, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 152.