ПО-ПЕ́РШЕ, присл.
1. Уживається як вставне слово при переліку на позначення першого пункту. [Костомаров:] Так от: по-перше, я не пан тобі, Захарку, і звуть мене Микола Йванович. По-друге, у гостиниці [готелі] сьогодні нікого не докличешся із слуг! (Тич., І, 1957, 293); В цій резолюції [«Боротьба з отаманщиною»] у 28 тезах передбачаються, по-перше, заходи запобіжні, по-друге, заходи по ліквідації отаманщини, по-третє, заходи для роззброєння куркульства (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 50).
2. Перш за все. — Поговорим, нарешті, як мужчини. По-перше. Ти знаєш мою підпільну кличку? (Стельмах, II, 1962, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 196.