ПО-СОБА́ЧОМУ, присл. Як собака, як собаки. З того боку, де сиділа пані, заскавчало щось по-собачому — тоненько, лагідно (Вас., І, 1959, 355); І ради того, ради вибавлення синів із пазурів того смока, служби воянцької [військової] — повзали люди перед Гердлічкою, по-собачому заглядали в очі (Хотк., II, 1966, 117); Чумаченко кинувся розгрібати пісок, швидко, невпинно, по-собачому, заламуючи до крові нігті, але не відчуваючи болю (Тют., Вир, 1964, 315).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 351.