ПО-ХЛОП’Я́ЧОМУ, присл. Те саме, що по-хлопча́чому. Ніхто не обізвався, ніхто не позволив собі розпитувати по-хлоп’ячому (Хотк., II, 1966, 243); Вона підійшла до свого коня, хвацько, по-хлоп’ячому вскочила в сідло і.. поїхала з лісу (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 78).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 451.