ПО-ЮНА́ЦЬКОМУ, присл. Як юнак, подібно до юнака. Левада по-юнацькому буряно радів і не ховав від товаришів своєї радості (Кир., Вибр., 1960, 140); Колись.. він справді був молодечим і спритним, по-юнацькому завзятим шляхетським трибуном (Ле, Наливайко, 1957, 15); // Як у юнака. Кому ж, як не синові, належав оцей по-юнацькому чистий, задумливий тенорок (Гончар, II, 1959, 198); Задзвенів по-юнацькому Митусин голос, жінок оспівуючи (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 165); // Як властиво юнакам. Тепер, звичайно, він розумів, оскільки то було по-юнацькому поспішно, може, й безгосподарно, зате мудро (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 493.