ПРАБАБУ́СЯ, і, ж.
1. Пестл. до праба́ба і праба́бка. Одно тільки вам і скажу: моїй прабабусі, як уводили її у вагон, так хусткою щільно очі зав’язували… (Вишня, І, 1956, 209).
2. Перша жінка, від якої пішов рід людський. О люди! Всі на вдачу ви Як ваша прабабуся Єва: Що дане вам — не вабить вас (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 497.