ПРА́ВДОНЬКА, и, ж. Пестл. до пра́вда 1-3. Маленька правдонька всі неправди переважить (Укр.. присл.., 1963, 165); Мовчить і гнеться, мов жива, В степу пожовклая трава; Не хоче правдоньки сказать (Шевч., II, 1963, 130); [Ївга:] Правда, Грицьку, твоя свята правдонька! Багато нашого брата на світі карається (Мирний, V, 1955, 252); Одного разу наймит перестрів свою господиню кохану та й сказав їй усю щиру правдоньку (Вовчок, І, 1955, 311): * Образно. На крилах правдоньки я баєчку пустив (Гл., Вибр., 1951, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 500.