ПРАВНУЧА́, а́ти, с., рідко. Зменш. до пра́внук і пра́внучка. [Михайло:] Колись за се дадуть тобі березової припарки такої, що і правнучатам будеш зака-зовати [заказувати] (Котл., II, 1953, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 506.