ПРАВОМО́ЧНИЙ, а, е, юр. Який користується законним правом або має певні повноваження. У січні 1918 р. до Брест-Литовська прибула правомочна делегація Українського Радянського уряду (Іст. УРСР, II, 1957, 97); Не було найменших підстав це зборище випадкових людей вважати за правомочний з’їзд. Більшовики заявили про це і залишили засідання (Головко, II, 1957, 432).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 508.