ПРАВОТА́, и́, ж. Правильність думок, суджень, учинків, дій. Отже, товариші, наша правота у справі укладення Брестського миру доведена була всім ходом подій (Ленін, 36, 1973, 467); Пропагандист — активний ідейний боєць партії. Він має роз’яснювати людям наукові основи, правоту генеральної лінії нашої партії (Ком. Укр., 12, 1964, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 509.