ПРА́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, що працює у пральні, на пральній машині, що займається пранням білизни. Десять пральників працювали спокійно й уперто (Рибак, Новий день, 1937, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 515.