ПРАЦЕЗДА́ТНИЙ, а, е. Який має здатність працювати. Кожна працездатна людина повинна брати участь у створенні тих засобів, які необхідні для її життя і діяльності, для добробуту суспільства (Програма КПРС, 1961, 103); // у знач. ім. Працезда́тний, ного, ч. Людина, здатна працювати. У кого в сім’ї працездатних чимало та тягло справне, — може і двадцять десятин підняти (Головко, II, 1957, 498).
Працезда́тний вік — період у житті людини, коли вона здатна до праці. Дітей мали [батьки] багато — чотирнадцять — перемінний склад, з якого залишилося двоє — я й сестра (нині лікар). Решта померли в різний час, майже всі не досягнувши працездатного віку (Довж., І, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 520.