ПРАЦЕЛЮ́Б, а, ч. Людина, яка любить працю, вміє добре працювати. Петро Довженко, батько майбутнього письменника і митця, втілював у собі чимало типових рис українського національного характеру. Діловитий, розважливий у вчинках, відданий родині, був він працелюбом (Вітч., 9, 1964, 126); — Е, ні, юначе, любов до професії не приходить сама. Тільки працелюбам і допитливим удається зазнати цієї насолоди (Веч. Київ, 8.IX 1967, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 520.